У Томашгороді народився Борис Олександрович Симонович – український діяч, міский голова Олевська - столиці однойменної української повстанської республіки.

Єльне – село, входить до складу Томашгородської сільської ради.

Розташоване за 32 км. від районного центру.

Найблища залізнична станція – за 20 км.

Площа населеного пункту – 131.2 га.

Населення – 772 особи.

Кількість дворів – 300

День села 21.11.

Село засноване в 1760р.

Недалеко від районного центру, серед зелених лісів, по лівий берег річки Льви, розкинулось велике, гарне, з широкими й квітучими вулицями село Томашгород.

Перша письмова згадка про село в писемних документах належить до 1776 року. Назва його походить від прізвища власника польського пана Томаша, який проживав в урочищі Груд. Люди говорили: «Ідемо на Томашгруд». З часом село деформувалося в Томашгород, що дало назву селу.

До 1946 року село називали Сехи. Колись в давнину село спалили татари, залишились одні сохи, що й дало назву Сехи.

Письмова згадка про село вказує, що раніше тут було розташоване містечко, з невеликим торговим центром «Ринок», в якому вели торг поселення євреїв.

В січні 1918 року проголошено Радянську владу. Першим головою сільської ради був Євген Арель, а головою колгоспу росіянин Василь Кірин. Першим вступив до колгоспу житель села – Бурлак Марко Корнійович.

За часів панської Польщі, діти села навчались в підшефній п’ятикласній школі. Навчання велось у школі польською мовою. Школа була мало комплектна. В п’яти класах навчалось 30-35 учнів. Більшість дітей не мало змоги закінчити цю школу, а закінчували тільки переважно діти поляків, євреїв, а також заможних селян.

У вересні 1939 року становище змінилося, коли на Рокитнівщину прийшла Радянська влада. Пан втік із свого маєтку. Діти бідняків почали всі ходити до школи, яка була організована в колишньому панському будинку.

Під час Великої Вітчизняної війни в лавах Червоної Армії воювало 73 односельці. За бойові заслуги 19 жителів села нагородженні орденами і медалями.

Партійна організація була створена в 1948 році. Важко було відбудувати зруйновані господарства.

В кінці ХІХ на початку ХХ століття населення села займалося землеробством, скотарством, полюванням, рибальством і бджільництвом.

Убогість селянських мас позначалася і на їх оселях, домашньому побуті. Більшість хат в селі мали солом’яні покрівлі, маленькі віконця, глиняні долівки.

Чоловічим та жіночим одягом служила світа з домоткацького сірого полотна. Повсякденним взуттям служили постоли.

Йшли роки. Село «росло» і розбудовувалось. З’явилися нові красиві, широкі вулиці. Побудували нову, двохповерхову школу, де працюють 30 кваліфікованих вчителів. У школі діє музей «Побут нашого села», є комп’ютерний клас, дитячий садок. З’явилися нові приватні магазини. В селі є ПП «Абердин». Оберігають від пожеж і насаджують ліси працівники Сехівського лісництва. Серед будівель почти, сільської ради, медпункту увагу привертає легка вишуканість церкви святого Івана Богослова. Справжнім куточком для відпочинку є будинок культури та бібліотека.

На даний час в селі до 2000 населення, село Томашгород буде кращим і з’являться в ньому знаменитості, що прославлять село на всю Україну.